Полігон побутових відходів – інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Відповідно до ДБНу В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів» ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом, відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту районного планування або генеральному плану населеного міста.

Полігони ТПВ розміщуються:

– на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;

– на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);

– на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;

– з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;

– за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;

– на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;

– за межами міст;

          на відстані, не менше:

–   15 км – від аеропортів та різного роду аеродромів;

­   3000 м – від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об’єктів, які використовуються у культурно-оздоровчих цілях, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;

–    1000 м – від межі міст;

­    500 м – від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);

­    200 м – від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі;

–    50 м – від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання в рекреаційних цілях.

Відстані від зазначених вище об’єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу полігона ТПВ на навколишнє середовище, з обов’язковим погодженням з місцевими органами екологічного контролю та установами державної санітарно-епідеміологічної служби,

Розміщення полігонів ТПВ не допускається:

– на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками без погодження з

– у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;

– у зонах активного карсту;

– у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;

– у заболочених місцях;

– у зонах поповнення і виходу на поверхню підземних вод;

– у водоохоронних зонах;

– у зонах санітарної охорони курортів;

– у зонах формування і використання мінеральних вод;

– на територіях зон І, II поясу санітарної охорони водозаборів питних і мінеральних вод;

– на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні функції і є місцями масового відпочинку населення;

Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом, відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту планування або регіонального плану населеного пункту. Погодження місць розміщення об’єктів поводження з відходами (крім небезпечних відходів) належить до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері поводження з відходами відповідно до ст. 20. Закону України «Про відходи».На полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути відповідний паспорт місця видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 N 1216