• In English
  • Щодо утримання сільськогосподарських тварин в особистих селянських господарствах.
    , опубліковано 16 Грудня 2020 року о 12:12

    Утримання сільськогосподарських тварин (коней, ВРХ та інших) в особистих селянських господарствах регулюється законами України «Про особисте селянське господарство», «Про ветеринарну медицину»   «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про племінну справу в тваринництві»  та іншими  підзаконними нормативно-правовими актами.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать сільськогосподарські та свійські тварини, зокрема коні, ВРХ, птиця та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.   Особи, які ведуть особисті селянські господарства, зобов’язані дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства.

    Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності тощо. Місце утримання тварин має бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно – вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем. З метою запобігання жорстокого поводження із сільськогосподарськими тваринами у технології отримання від тварини продукції (доїння, стрижка, відгодівля тощо) не допускається застосування больових і травмуючих прийомів. При розведенні коней із застосуванням біотехнологічних і генно-інженерних методів не допускається зміна породи і зовнішнього вигляду тварин, якщо така зміна може призвести до страждань останніх.

    Особа, яка утримує тварин, зобов’язана забезпечити своєчасне надання їм ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов’язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до лікаря ветеринарної медицини. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту ліцензію на ветеринарну практику.

    Законом України «Про ветеринарну медицину» передбачено, що особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду.

    Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані:

    1) забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню;

    2) виконувати законні вимоги державних ветеринарних інспекторів та офіційних ветеринарних лікарів щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів;

    3) негайно інформувати державного ветеринарного інспектора, офіційного ветеринарного лікаря або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива;

    4) перед переміщенням тварин з потужностей (об’єктів), де вони утримуються, отримати від державного ветеринарного інспектора дозвіл на їх переміщення;

    5) охороняти здоров’я та благополуччя тварин шляхом:

    а) забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги та умови, що мають забезпечуватися на потужностях для утримання тварин;

    б) забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою;

    в) застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров’я тварин;

    г) своєчасного звернення за послугами лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин;                                                                                                                                      ґ) використання ветеринарних препаратів згідно з вказівками лікаря ветеринарної медицини;

    д) недопущення жорстокого поводження з тваринами;

    е) забезпечення належних транспортних засобів для переміщення тварин;

    6) виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать, у тому числі котів, собак та інших дрібних домашніх тварин, які ідентифікуються за допомогою мікрочипів;

    7) доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставки) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів;

    8) вести облік кожної продуктивної тварини стосовно придбання та застосування ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів та зберігати ці записи не менше трьох років;

    9) сприяти державним ветеринарним інспекторам та офіційним ветеринарним лікарям у виконанні службових обов’язків;

    10) на вимогу державних ветеринарних інспекторів або офіційного ветеринарного лікаря надавати зразки неїстівних продуктів тваринного походження для проведення відповідних досліджень.

    Тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.

    Call Now Button
    Будь в курсі подій