Мова має значення, особливо коли йдеться про дітей . Вона може або підтримати, або закріпити упередження й ярлики. У темі сирітства важливо використовувати коректні формулювання, які не принижують і не визначають майбутнє дитини через її життєві обставини.

Правильно
– Дитина-сирота
– Дитина, позбавлена батьківського піклування

Неправильно
– Сирітка
– Дітдомовець

Слово «дітдомовець» таврує дитину, зводячи її до досвіду перебування в інституційному закладі. Воно створює хибне уявлення, ніби це визначає характер, здібності чи майбутнє людини. А слово «сирітка» має зневажливе та зверхнє забарвлення. Воно може підсилювати жалість і формувати ставлення до дитини як до беззахисної чи менш значущої.

В українському законодавстві чітко розрізняють поняття:
– Дитина-сирота — дитина, в якої померли або загинули обидва батьки.
– Дитина, позбавлена батьківського піклування — дитина, яка залишилася без належної турботи батьків з різних причин (зокрема, якщо батьки не виконують своїх обов’язків).

У безбар’єрній комунікації важливо пам’ятати: життєві обставини не визначають особистість дитини та її майбутнє.

Коли ми уникаємо ярликів і зменшувально-зневажливих форм, ми:
– зберігаємо гідність дитини;
– не підсилюємо стигму;
– формуємо більш чутливе й відповідальне суспільство.