«На ринку молочної продукції рівень фальсифікацій найбільший» Де ви особисто купуєте продукти? Як і більшість людей – у супермаркетах. Є свої вподобання. Плюс я дивлюся на етикетку, на маркування, на вміст, порівнюю якість-ціну. Я не дуже відрізняюсь від пересічного споживача, просто маю трішки більше фахових знань, як якісну продукцію відрізнити від не дуже якісної. Погоджуєтесь, що якість української продовольчої продукції погіршується? Тут є дві залежності. Перша – від рівня регулювання і контролю. Зрозуміло, що якщо той чи інший виробник відчуває безкарність за введення в оману споживача – це спокуса для нього. І друга – можна продавати менш якісну продукцію за меншу ціну. І тут постає залежність від купівельної спроможності громадян. Зрозуміло, що вона за останні роки не зросла. І на дорогу, якісну продукцію попит скорочується, а збільшується на продукцію середнього, низького цінового сегменту. Це віддзеркалення економічних процесів, які відбуваються в Україні. Поясніть для чайників: у чому різниця між написами на продукції «ТУ» та «ДСТУ»? Що краще купувати? ДСТУ – державний стандарт – це документ, який розробляється відповідними технічними комітетами і затверджується як документ на державному рівні. Він є обов’язковим, якщо згадується в технічному регламенті, тобто в акті вищої нормативної правової сили, але в більшості випадків зараз є добровільним. А ТУ – технічні умови – розробляються кожним окремим виробником для себе, це власність конкретного виробника. Якщо написано ДСТУ, є ймовірність, що у цієї продукції якість вища. Чи можна вірити написам на обгортках продуктів? Якщо написано ДСТУ – це дійсно ДСТУ чи не обов’язково? Якщо говоримо про етикетку, треба розуміти базові принципи. Важливо дивитися на склад продукції і розуміти, що цей склад зазначається в послідовності зменшення масової частки. Тобто якщо спочатку написано «рослинний білок», то, зрозуміло, що м’яса в цьому продукті менше, ніж інших компонентів. Та це відносини виробника і споживача. Є краща якість, але там вища ціна. І є менша якість, там менша ціна. Та проблема виникає, коли на етикетці написано одне, а за фактом – інше. Такі випадки є. І вони не поодинокі. Декілька таких ситуацій були предметом розслідування минулого року. Єдине, що важко було здійснювати подальші заходи контролю. Із супермаркету така продукція вилучається. Але те, як це вплине на виробника, – це вже новий захід контролю, знову потрібно отримувати згоду на те, щоб його проводити. Що це була за продукція, яку ви вилучили через невідповідність реального складу тому, що написано на етикетці? В першу чергу фальсифікації стосувались молочної продукції. Це продаж спреду під виглядом масла, продаж сметанкового продукту під виглядом сметани і так далі. На жаль, на цьому ринку рівень фальсифікацій найбільший. Яка ситуація із відповідністю дати виготовлення, строку придатності продукції, вказаної на етикетці, реальній ситуації? Часто в магазинах її «перебивають»? Більшість магазинів виходять із ситуації по-іншому – дають знижки на продукцію, в якої закінчується термін придатності. Але скарги на продаж простроченої продукції є. Але якщо ми говоримо про здійснення державного контролю, то ситуація, яку ми маємо в Україні, – це просто нонсенс. У жодній країні світу такого немає. Якщо є загроза потрапляння на ринок фальсифікованої продукції, продукції, небезпечної для споживача, практично у всіх країнах компетентний орган виходить на перевірку день в день. Скільки минає часу у нас між підозрою і перевіркою? Після того, як набула чинності нова редакція закону «Про основи державного нагляду (контролю)…», тобто з 1 січня 2017 року, обережно скажу, цей термін становить не менше місяця. Стільки минає від того, як хтось написав скаргу до часу, доки ми отримаємо згоду або Міністерства аграрної політики, або Міністерства економічного розвитку, і виходимо на перевірку. І це називається «державний контроль». Але який сенс у його існуванні? Бо про його ефективність говорити дуже важко. Зрозуміло, що логіка закладалася така, щоб зменшити тиск на бізнес. Але зрештою від системи, яку ми маємо зараз, у першу чергу, цивілізований бізнес і страждає. Бо виробник, який виробляє продукцію відповідно до норм чинного законодавства і маркує її відповідно до вмісту, просто не витримує конкуренції з тими, хто виводить на ринок фальсифіковану продукцію. Держава просто надає підтримку фальсифікаторам продуктів харчування. Я сподіваюсь, що Верховною Радою буде підтримано законопроект №0906 («Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин»; 21 лютого його було відправлено на повторне, друге, читання. – «Главком»), який гарантує специфіку проведення контролю у сфері безпечності харчової продукції. Якщо його буде схвалено, то після перехідного періоду ми матимемо можливість здійснення такого контролю. Він адаптований до європейських норм і розв’яже нам руки. З одного боку, він дає можливість за наявності підстав проводити перевірки без попередження. З іншого – запроваджує і певні антикорупційні інструменти. Це, наприклад, можливість відеофіксації перевірок як контролюючому органу, так і господарюючому суб’єкту. Ми підтримуємо цю норму і зацікавлені в тому, щоб наша діяльність була максимально прозорою. Катерина Пешко, «Главком»