Розвиток телекомунікації – один з важливих кроків на шляху технологічного розвитку України. Утім, протягом останніх декількох років неврегульованість питання доступу операторів, провайдерів телекомунікацій до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою її використання для потреб телекомунікацій призводила до стримування розвитку ринку телекомунікацій держави.
З 4 червня 2017 року набув чинності підписаний Президентом України Закон «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон), який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій. Головна мета Закону – встановити єдині правила доступу і використання об’єктів інфраструктури провайдерами телекомунікацій.
Документом визначаються повноваження державних органів, у тому числі стосовно розробки та затвердження методик визначення плати за доступ до відповідної інфраструктури об’єктів, правил/порядків щодо доступу до відповідної інфраструктури об’єктів, вимоги до розташування технічних засобів телекомунікацій на елементах відповідної інфраструктури об’єктів тощо, а також встановлення видів плати, які можуть застосовуватись під час забезпечення доступу до інфраструктури об’єктів.
У той же час, зазначається, що правила надання доступу затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів згідно з повноваженнями, встановленими цим Законом.
Законом також затверджуються особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу. Зокрема, плата за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати. У свою чергу, одноразова плата – це виключно плата за розроблення та видачу технічних умов з доступу, періодична — може встановлюватись за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об’єкта доступу на утримання елементів інфраструктури, пов’язаних з наданим доступом до відповідного об’єкта.
Частиною сьомою статті 17 Закону визначено, що розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об’єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати:
за розроблення та видачу технічних умов з доступу – 50 відсотків мінімальної заробітної плати;
за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики – 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору – елемент будь-якої інфраструктури об’єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць;
за доступ до інфраструктури об’єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) – 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище;
за доступ до елементів інфраструктури об’єкта транспорту – 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв’язку на місяць;
за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв’язку – 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв’язку на місяць.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону повноваження з розробки та затвердження методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта транспорту покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, трубопровідного транспорту, міського електротранспорту та у сферах використання повітряного простору України, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв’язку, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства.
Пунктом першим частини п’ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону внесені зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень щодо встановлення плати за доступ до об’єкта будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності.
Крім того, Законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням підприємствами комунальної власності вимог законодавства щодо забезпечення на договірній основі безперешкодного доступу операторів та провайдерів телекомунікацій, уповноважених ними осіб до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, що перебуває у них на балансі, а також за правильністю обрахування плати за доступ. При чому, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад забороняється делегування цих повноважень з контролю суб’єктам господарювання.
Частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.
Однак, на вимогу замовника або власника інфраструктури об’єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.
Отже, підводячи підсумок вищевикладеного, варто відзначити, що дієвість даного Закону залежатиме від своєчасного прийняття визначених в ньому нормативно-правових актів, оскільки на даний час немає механізмів його реалізації.