Перейти до основної сторінки
Сільськогосподарські та інші об’єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій, повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарно-захисними зонами (далі-СЗЗ).
СЗЗ для рослинницьких. тваринницьких та птахівничих сільськогосподарських підприємств встановлюються у відповідності з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 р. №173, Державними будівельними нормами України 360-92* “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” та Державними будівельними нормами України Б.2.4-3-95 “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств”.
Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: в першій та другій зонах санітарної охорони курортів; на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів; на землях заповідників, заказників; на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами; в зонах охорони пам’ятників історії та культури в сельбищній зоні поселень.
СЗЗ від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів слід приймати згідно таблиці 1.
Зазначені розміри СЗЗ можуть бути збільшені втричі, якщо сільськогосподарські виробничі комплекси, а також окремі підприємства розташовані навітряно по відношенню до житлової забудови, дитячих та лікувальних закладів, а також при відсутності або недостатньому очищенні шкідливих викидів в атмосферу, при наявності несприятливих умов для розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі та несприятливих аерологічних умов в районі майбутнього будівництва. Розміри СЗЗ можуть також бути зменшені або збільшені втричі на підставі лабораторних досліджень забруднюючих речовин, якщо вони не перевищують встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) та відповідних обґрунтувань. Основою для встановлення СЗЗ є санітарна класифікація підприємств, виробництв, об’єктів.
Таблиця 1.
Територія санітарно-захисної зони установлюється та озеленюється згідно з проектом благоустрою та озеленення, що розробляється згідно з вимогами завдання на проектування, одночасно з проектом будівництва чи реконструкції підприємства. При цьому рекомендується зберігати існуючі зелені насадження. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м — 60%, від 300 до 1000 м — 50%, понад 1000 м — 40%. Для санітарно-захисних зон шириною понад 100 м з боку сельбищної території повинні передбачатись смуги деревно-чагарникових зелених насаджень шириною не менше 50 м, при ширині зони від 50 до 100 м ширина смуги повинна бути не менше 20 м.
Попередня
Наступна